06.03.2019 08:21 663

Чекали довго. Якогось свята. Ще б пак, вперше на новому покритті в офіційному матчі повинні були зустрітися дві сільські команди, одна з яких, молодша, - зібрала купу титулів на обласному і районному рівні, а інша, старша, яка власне і породила ту, молодшу, так і залишається таким собі бійцівським, але зовсім не мажорним, середнячком районного футболу. Однак, часи трохи змінилися, і «Джуніорс» перед новим сезоном був абсолютною загадкою, навколо якої точилися балачки про те, що «пацієнт скоріше мертвий, аніж живий». Зате «Шпитьки» плекали райдужні надії про свій зоряний шанс, який нарешті варто лише вхопити на хвості зрадливої удачі, і напівмертвий лев впаде. Колись ще на зорі народження районних чемпіонатів ота смішна назва «Шпитьки» раз за разом на допотопному комп’ютері  перетворювалась зусиллями текстового редактора на якісь «шпильки», і треба було слідкувати, щоб помилка не пролізла в «чистовик». В ті часи, легендарні та строкаті, неможливо було уявити, що на місці, поритого кротами, всіяного купинами, сільського стадіону з’явиться сучасний штучний газон нового покоління, на якому будуть запросто грати дві місцеві команди. А якщо на хвильку закрити очі і уявити великий спортивний комплекс з біговими доріжками, потужним освітленням, компактними трибунами, затишним готелем, зручними роздягальнями, майданчиками для міні-футболу та волейболу, тенісним кортом, і все це в природній гармонії з навколишнім лісом, то просто дух перехоплює.

Проте місцеві впевнені, що так воно й буде. І вже в недалекому майбутньому.  Зустрів перед матчем двох заслужених аксакалів місцевого футболу – Василя Товченка та Юрія Козія. Вони з гордістю розказали, яким буде новий стадіон.

На фото: не старіють душею ветерани…

Ось такі оці Шпитьки з населенням приблизно 2500 чоловік. Колись здавалися глухою провінцією, а тепер знову стають спортивним і культурним центром району. Однак, є тут і свої історичні пам’ятки. Перші згадки про Шпитьки в історичних джерелах належать до XVII століття. У XVIIІ – ХІХ ст. власники села часто змінювалися. Володарями села були: Підвисоцькі,  Залісські,  Добриніни,  Стогови. У кінці ХІХ ст. садибу в селі купив відомий цукрозаводчик і меценат Олександр Терещенко. Він викупив багато земельних наділів поблизу села. Потім обладнав велику садибу та трьохповерховий будинок. У будинку було 99 кімнат. Довкола будинку був насаджений парк. Також біля садиби була побудована електростанція та школа для місцевих дітей. До садиби була прокладена шосейна дорога. У роки радянської влади садибу Терещенка перебудували під приміщення колгоспу. «Догосподарювалися»  так, що наразі з садиби майже нічого не залишилося, окрім  водонапірної башти, стайні та льоху. В дорадянський час у селі існувала дерев'яна Покровська церква, збудована 1735 року та поновлена коштом парафіян 1877 року. Перша споруда - водонапірна башта. Дуже цікава башта. До неї прибудована  ще й стайня. На диво, стан цієї споруди досить добрий.

На фото: мальовничі пейзажі Шпитьок




Вона використовується місцевим сільськогосподарським підприємством під якісь склади для різного мотлоху. Дивишся на башту, й думаєш: якісну цеглу використовував пан Терещенко! В західній частині села знаходиться парк садиби Олександра Терещенка кінця 19-го століття. В парку зростає багато вікових дубів (вік деяких дерев сягає 500 років), древні сосни, ялини та різні листяні дерева. Там же розташовано пам'ятник Невідомому солдатові з прізвищами мешканців села, які загинули на фронтах Другої світової війни. А ще – стадіон «Колос», на якому і відбулося «дербі», про яке написані оці «не путьові замітки».

24.02. 1 тур Меморіалу Чанових. Група «С». Шпитьки, стадіон «Колос». Арбітри  О.Притика (ПП Борщагівка), А.Снімщиков (Київ), В.Овдієнко (Боярка). Сонячно, +2. 70 глядачів.

На фото: передматчева церемонія рукостискання капітанів  

СК «Шпитьки» - «Джуніорс» (Шпитьки) 2:4 (0:2)

Шпитьки: Байдюк, Данилюк, Дударенко (Полос,31, Сорока,75), Басик (Лисий,46), Мишко, Яценко, Михальченко, Шелудько (Іваненко,46), Семикін, Космідайло, Музиченко. Тренер Вадим Михальченко, президент Ігор Курза

На фото: колектив СК «Шпитьки»

Джуніорс: Глушковський, Ятленко (Маринчук,65), Самар, Курята, Черновол, Грибан, Іващик, Никоненко, Пономаренко, Дремов, Омелянчук (Шут,52). Тренер Денис Маринчук, президент Сергій Шут

Голи: Полос (57), Іваненко (89) – Іващик (23,45,88), Черновол (64)

Відразу скажу – реальність виявилася значно буденнішою від бравурних очікувань. Не було ні помпезних промов, ні гучної піротехніки. Глядачі були, але сказати, що все село жило футболом – означало збрехати. СК «Шпитьки» під проводом завжди незворушного Ігоря Курзи набагато більше походили на футбольну команду, аніж титуловані фаворити з «Джуніорсу». Склалося враження, що після зими гравці команди Сергія Шута вперше побачилися саме сьогодні, в день першого офіційного матчу. Зовнішній вигляд чемпіонів району не вражав. Зібралися грати хто в чому, добре, що хоча б в однакових  «манішках» - і це на очах власної публіки. «Моветон», хлопці. Такий підхід не личить клубу, який себе поважає. Фотографуватися відмовилися. Ну, це ясно -  не в формі команда. Але ж не на першість «бані» граєте, друзі… Залишається сподіватися, що новий головний тренер – відомий футболіст Денис Маринчук наведе за короткий період лад в колективі.

На фото: новий головний тренер «Джуніорс» Денис Маринчук

Сергій Шут – великий оптиміст і мрійник – незважаючи на труднощі, декларує високі цілі в новому сезоні. Що ж, доводив не раз свої слова справами, подивимося, як вийде зараз. Склад «Джуніорса» - експериментальний. Кілька  виконавців з минулого року (Ятленко, Самар, Курята), живий символ – Черновол (для друзів – «Чортик»), «блудний син» (це я на повернення в команду натякаю) Глушковський та кілька молодих гравців з студентської команди університету імені Грінченка, яких привіз відомий тренер Сергій Швець. Один з них – Владислав Никоненко зарекомендував себе вправним бомбардиром на Меморіалі Щанова. Як виявилося, цього ресурсу вистачило, щоб здобути перемогу в «дербі». Гравці СК «Шпитьки» чи то перехвилювалися, чи «перегоріли», але явно не були схожі самі на себе. Хоча склад команди Ігоря Курзи дозволяв вирішувати серйозні завдання. Зокрема, місце в воротах зайняв дуже перспективний Олександр Байдюк, на якого чекають в Новій Каховці. В строю були й місцеві «ветерани» Мишко, Данилюк, Лисий, Космідайло, «термінатор» Семикін – всі вони разом з більш молодшими партнерами жадали «зняти скальп» з іменитого односельця. Проте, лише на перших хвилинах «Шпитькам» вдалося нав’язати свою гру супернику і примусити його трохи похвилюватися. Напівмоменти виникали в активних Космідайла та Шелудька. Однак досвідчений захист «Джуніорса» досить швидко погасив стартовий запал суперника. Біда до команди Ігоря Курзи прийшла через правий фланг. Закульгав Дударенко, і не встиг перекрити свою зону, звідки пішла націлена передача в центр карного майданчика, а там ніким не прикритий юний Владислав Іващик переправив м’яча у ворота.

На фото: герой матчу, автор «хет-трику» Владислав Іващик

Вимушена заміна в складі «Шпитьок» гру не посилила. Полос, який увійшов у гру з лави запасних, почувався невпевнено. Кілька разів «поров» перспективні атаки, викликаючи гнів партнерів неточними передачами. «Джуніорс» грав другим темпом, наче виманюючи суперника на свою половину поля, і врешті завдав другого фатального удару. «Шпитьки» спіймали класичну «контру», коли після кутового біля чужих воріт не встигли перебудуватися і повернутися додому. Миттєвий закид в зону атаки спіймав Іващик і з центра поля втік один на один з голкіпером. Все інше було справою техніки. В другому таймі гра радше нагадувала товариський поєдинок. Лише Андрій Семикін, невгамовний і безстрашний, раз-по-раз по хокейному кидався під «шкіряну кулю» (це такий штамп, щоб було красивіше), перериваючи простріли та удари суперників. Невдовзі «Шпитьки» відіграли один м’яч – їм вдалася непогана стрімка атака лівим флангом, і невдаха першого тайму Полос реабілітувався за минулі гріхи. Але досить швидко інтрига знову померла. Надто повільний та досвідчений Лисий, який грав класичного «ліберо», як у старі добрі часи, не встиг  здійснити необхідний маневр, і троє гравців «Джуніорса»  викотилися на одного захисника. Простріл, і Віталій Черновол забиває. Гра у команди Ігоря Курзи після цього зовсім розладналася, і «Джуніорс» міг доводити рахунок до розгромного. Але пощастило, що закінчували матч переможці в «уявній меншості», бо називати президента клубу Сергія Шута, стиль гри якого в цьому матчі можна охарактеризувати словами «все життя – в офсайді», повноцінною бойовою одиницею поки що не варто. І все ж, героєм «дербі» став Владислав Іващик, який не використав кілька гарних нагод, щоб забити, але зрештою гарматним ударом впритул розстріляв ворота Байдюка під завісу матчу і довів свій особовий рахунок до трьох точних пострілів. «Шпитьок» вистачило лише на те, щоб підсолодити гірку пігулку поразки – Андрій Семикін майстерно вивів на ударну позицію Ярослава Іваненка, і той не схибив. Справедливості заради варто сказати, що в другому таймі могли забити кілька м’ячів і СК «Шпитьки», бо захист «Джуніорса» грав досить поблажливо, але Дмитро Сорока, номінальний голкіпер з зовнішністю мальовничого вікінга, який вийшов на останні хвилини пограти в поле, добре повеселив публіку, то падаючи в найвідповідальніший момент, то незграбно б’ючи по воротах. Ось таким воно було – шпитьківське «дербі». Без жодного «гірчичника», з майже родинною атмосферою. Поки не схоже на Манчестер чи Турін, але може в цьому і є його колорит і антураж…