30.07.2020 22:21 617

До вашої уваги інтерв’ю Тамари Волкової, в якому  почесний президент СФК «Сокіл» (Михайлівка-Рубежівка), член виконавчого комітету КСРФФ Дмитро Бірюк  розповідає про своє життєве кредо та про розвиток футболу в  Михайлівці Рубежівці....

«А тепер - про футбол! І не просто про футбол, а про сільський футбол! Коментар про справжню чоловічу гру в мальовничій Михайлівці-Рубежівці нам надасть кандитат педагогічних наук, один з молодих депутатів місцевої сільської ради Дмитро Бірюк. Отже, футбол, село, мрії від небайдужої людини.

- Дмитре Олександровичу, ви за віком один з наймолодших депутатів сільської ради, державний службовець, меценат, почесний президент спортивно-фізкультурного клубу «Сокіл». З чого і як почалися ваші стосунки з футболом?

- Всі мрії беруть початок з дитинства. Я завжди любив і люблю спорт. Перший спортивний комплекс, куди я їздив на тренування, був розташований на лівому березі Дніпра у місті Києві. Після уроків я дві години добирався до легкоатлетичного манежу, годину тренувався і ще дві години витрачав на зворотню дорогу. В дитинстві і юнацтві я любив спринт – біг на короткі дистанції,  став кандидатом у майстри спорту,  у 1998 році на чемпіонаті України з легкої атлетики завоював срібну медаль. Приємні спогади, але фізично і морально було важко, незручно. Настав час, і я сказав: «Досить!». Потрібно створювати умови для заняття спортом вдома.  Так з’явилася ідея про організацію футбольної команди в нашому селі. Двадцять хлопців, моїх односельчан, увійшли до її складу. Назвали ми свою команду «Мислін», за назвою річки, на якій ми всі виросли. Колишній голова сільської ради Михайло Рябчук допоміг придбати спортивну форму. І вже у 2005 році ми виграли чемпіонат першої ліги Києво - Святошинського району.  В команді я був нападником. Перші футбольні змагання загартували мене і вивели на більш високий  рівень. Виникла думка створити професійну футбольну команду, запросити  авторитетного тренера. Так, у 2010 році з’явилася футбольна команда «Сокіл», а її наставником став Олег Самченко – в минулому гравець -професіонал, фаховий тренер, киянин.  Сьогодні наші гравці «впізнавані і улюблені» місцевою публікою. Кумирами глядачів стали мої односельчани Дмитро Васильєв і Сергій Даниляк. Грає за нашу команду і громадянин республіки Нігерія – найкращий бомбардир чемпіонату України з футболу 2005/2006 років, колишній гравець збірної Нігерії Еммануель Окодува. Вже пішов шостий рік, як він в лавах нашої команди.  Добре розуміє українську мову. Він - справжній лідер «Сокола», взірець професійного ставлення до футболу. Наразі, наша команда досягла рівня напівпрофесіоналів. Скоро «Соколу» виповнюється 10 років. Готуємося до свята і хочемо потішити земляків класною грою.

-Чи плекаєте ви зміну, юніорів?

- Так, звичайно! Зараз у «Соколі» є дві вікові групи «соколят». Трішки молодші за юніорів, це діти 10-12 і 13-14 років. Всі вони жителі Михайлівки-Рубежівки і тренер у них наш, місцевий, Андрій Ковтун, і є тренер, який приїздить із Києва.

- Ви - кандидат педагогічних наук, що вас турбує, як педагога?

- Перш за все, я мрію «відірвати» дітей від планшетів і комп’ютерів, від безцільного блукання по вулицях.  Треба рухатися, але не просто рухатися, а з користю. Сьогодні це діти, а завтра вони стануть чоловіками, а чоловіки повинні бути міцними, витривалими, кремезними, як завжди вони виглядали в Україні. Нинішня пасивність дітей мене вражає! Їздити нікуди не треба - футбольне поле поруч, екіпіровочний набір футболіста видається безкоштовно,  поле для гри і тренувань безкоштовне, форма і літня, і зимова є, графік тренувань підлаштовуємо  під дітей. Як говорять: «Ласкаво просимо!». І на радість дорослій команді і тренерам вже «вималювалися» «зірочки» в дитячих командах. Це Роман Шатило, брати – близнюки Кирило і Данило Фузицькі, Назар Кришевич, Володимир Тарадайко, Данило Бірюк - мій син. Я пишаюсь цими хлопцями! Футбол допомогає дітям вирішити багато психологічних аспектів,  адже це гра в команді, тактична грамотність, відповідальність. Фізична підготовка для юнака також важливий фактор. І взагалі, футбол – спорт № 1. Все, що придбано в дитинстві, обов’язково згодиться у дорослому житті. Так навіщо гаяти час?

-Звідки береться та сама «безкоштовність»?

- За принцип свого життя я взяв слова Джона Кеннеди: «Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, краще запитай, що ти можеш зробити для своєї країни». Потім цей вислів я чув і від українських державних діячів, і від викладачів Ірпіньської Академії державної податкової служби – вищий навчальний заклад, у якому я здобув диплом магістра з обліку і аудиту. І зараз я намагаюсь дотримуватися цього принципу. Тому свою мрію про спорт у рідному селі спробував втілити в життя  сам, не чекаючи допомоги від держави. Ми з головою сільської ради Андрієм Помазаном, секретарем сільської ради Катериною Андріївною, всім нашим депутатським корпусом вирішили, що на розвиток спорту в бюджет села буде закладена достатня сума грошей, аби батьки не ставили перед собою зайвих запитань -  чим заплатити за тренування сина, на чому він поїде на змагання, чим нагодувати дитину в перервах між спортивними стартами? Ці питання  зняті з повістки денної. Як меценат, я підтримую добрі справи місцевої влади і односельців. А їх нароховується немало. Уявіть тільки: оренда футбольного поля та внески на участь в змаганнях коштують 200 тисяч гривень на рік. Цю суму оплачує сільська рада. Тут я не можу не подякувати теперішній адміністрації сільської ради, депутатському корпусу за порозуміння і підтримку. Все інше я вирішую сам, з тими друзями,  хто відданий спорту. Мені, наприклад, приємно під час футбольних матчів пригощати вболівальників морозивом. Я радію, коли інші посміхаються! Щоліта діти з Михайлівки-Рубежівки відправляються на Чорне море на відпочинок. Ми з дружиною збираємо для дітей аптечку в дорогу.Треба нам усім налаштовуватися на позитивні думки, на добрі вчинки, від цього зміниться на краще наше життя. Це моє переконання!

-Чого очікуєте від футбольної команди найближчим часом?

- Очікую красивої гри! Тривають чемпіонати Київської області і Києво -Святошинського району. Дуже хочеться здобути перемогу! Сподіваюсь, що Михайлівсько - Рубежівський «Сокіл» злетить впевнено і високо. Батьків закликаю приводити дітей і приходити самим грати в справжню чоловічу гру, разом облагороджувати стадіон. Мрію розмістити екран на полі, як це роблять на міських стадіонах. Запрошую наших жінок – матерів хлопчиків, що грають в юніорських командах, дружин, дівчат долучатися до справжньої чоловічої гри в якості уболівальниць. Жінки - наше натхнення і підтримка. Будьмо разом!

-Дякую за розмову. Успіхів вам і здійснення мрій!