30.07.2020 22:32 447

Нещодавно уважний читач нашого сайту помітив, що на двох матчах нашого чемпіонату побували цікаві гості. В Гостомелі та в Боярці «пробили» (це такий сленг цього руху) нові стадіони члени футбольної спільноти під назвою «Groundhopping». Невдовзі ми побачили презентацію у фейсбуці нової книги - довідника «Стадіони України» і вирішили придбати один екземпляр для нашого музею з історії Києво-Святошинського футболу. Один з авторів довідника Костянтин Кукуруза, якого в середовищі «граундхопперів» знають під творчим псевдонімом «OstapSip», люб’язно погодився завітати в гості до Києво-Святошинського футболу в наш затишний офіс на проспекті Перемоги. Після урочистого вручення екземпляра книги з автографом автора ми трохи погомоніли про футбольне життя-буття…

-      Костянтине, розкажи трохи про себе, як ти дійшов до життя такого?

-      Звісно, що захоплення футболом, як правило, починається з дитинства. Родом я з Полтави, тож сам Бог велів уболівати за нашу «Ворсклу». Поступово опинився в середовищі активного фанатського руху. Наразі проживаю у Києві, але попри зайнятість на основній роботі, свого захоплення не покинув. Навпаки, воно наче отримало друге дихання, бо навколо так багато нових стадіонів, а з ними – і нових вражень.

-      А як ти прийшов у «граундхоппінг»?

-      На теренах інтернету я відомий як Остап. Саме цим «ніком» я підписую свої матеріали, що, маю надію, періодично будуть і надалі з’являтись на українському «граундхоппінг» порталі. Я активний ворсклянин і вже багато років підтримую свою команду. Також я є одним з редакторів друкованого видання фанатів Ворскли та сайту wglife.com.ua, на якому є розділ про спортивний туризм, в якому можна почитати звіти не лише з футбольних матчів, а й з інших видів спорту. Ідея подорожування і перегляду матчів на різних стадіонах прийшла до мене після того, як я переїхав зі свого рідного міста. Після чого мені стало важко відвідувати домашні матчі своєї команди і я почав думати як заповнити стадіонний вакуум, що утворився. На той час я вже був особисто знайомий з першими «граундхопперами», які відвідували матчі на різних стадіонах України та інших країн, тому рішення прийшло доволі швидко. З часом я особисто перезнайомився з усіма активними на сьогодні людьми, що «полюють» на матчі на нових стадіонах і періодично ми катаємо разом. Я не веду лік стадіонам, наразі я дивився матчі в більш ніж 15-ти країнах Європи. Надалі планую збільшувати свій особистий доробок, приєднуйтесь!

-      Оця книжка, яку ми зараз тримаємо в руках, - це плід колективної творчості?

-      Так, над нею два роки працювали майже всі активні члени нашого співтовариства. Зокрема, це Денис Матвейчук, Максим Подорожній, Дмитро Тесленко, Анна Петрушко та інші.  Вона охоплює статистичну інформацію по перехідній (третій), другій, першій, вищій (прем’єр) лігах та розіграшу національного кубка, починаючи з 1992 року і завершуючи сезоном 2018/2019 років. За цей час було зіграно більше тридцяти тисяч матчів в 256-ти населених пунктах у 24 областях та в АР Крим, і задіяно 403 стадіони. На сторінках цього видання можна знайти як сільські стадіони, яким дивом вдалося приймати матчі професійних команд, так і всім відомі арени, де відбувалися великі матчі із десятками тисяч глядачів. І нам здається, таке сусідство додає особливого шарму цьому виданню. Адже читач, гортаючи сторінки довідника, може легко переноситись у різні куточки нашої країни, та ще і подорожувати в часі: десятки стадіонів вже зруйновані або перебудовані. Сотні арен отримали замість звичних старшому поколінню дерев’яних лав пластикові сидіння. А останніми роками ще і штучний газон почав наступ на натуральне трав’яне покриття полів. Багато арен перебувають в аварійному та занедбаному стані, і вірогідність того, що на них ще гратимуться великі матчі, з кожним днем зменшується. Ми віримо, що попри епоху глобалізації, глибокого проникнення телебачення та інтернету, футбольні матчі лишатимуться острівками справжньої гри, а пристрасть, яка вирує під час ігор на полі, трибунах та довкола стадіонів, ніколи не згасне!

-      А що якби щось подібне зробити по стадіонам нашого Києво-Святошинського району. Нещодавно наша федерація відсвяткувала своє 20-річчя, і ми згадували на яких стадіонах свого часу починалась наша ліга. Було б добре якось упорядкувати та систематизувати перелік стадіонів, які приймали матчі Києво-Святошинського чемпіонату…

-      Цікава ідея. Ми б могли сумістити приємне з корисним і допомогти вам у цій роботі. Адже в принципі це саме те, що нас цікавить, - «пробити» якомога більше стадіонів, в тому числі і навколо Києва. Якщо ви нам підготуєте список арен, як діючих, так і тих, які зараз не використовуються, ми спробуємо залучити до цієї справи наших активістів і потихеньку зробити фотозвіти з усіх ваших стадіонів.

-      Домовились! Це гарна пропозиція, на яку ми обов’язково пристанемо. А як взагалі йде відбір та підготовка до «пробиття» нової арени?

-      Для початку шукаємо інформацію про матч в засобах масової інформації. Якщо це професійний футбол, то з цим проблем немає. А от з аматорським не все так просто. Інколи складається враження, що це якась засекречена інформація, яку потрібно здобувати через треті руки. А найбільшою проблемою є несподівані переноси матчів на іншу дату або інше місце. На жаль, навіть обласні чемпіонати не скрізь висвітлюються, як належить. Немає анонсів матчів, жодної інформації. Наприклад, чемпіонат Чернігівської області. Місцева федерація, складається враження, проводить його «для галочки».

-      Як у ваше поле зору потрапили матчі Києво-Святошинської ліги?

-      Мені приємно відзначити, що такої інформаційної підтримки, яка є у вашого районного чемпіонату, ми ніде не зустрічали. Все – на дуже високому рівні. Організація футбольного процесу заслуговує на повагу. І сайт, і сторінка в фейсбуці дають вичерпну інформацію про футбольні матчі, які відбуваються під егідою вашої федерації. І найголовніше, якщо матч заплановано на якомусь стадіоні, то ми можемо бути впевненими, що саме там і в призначений час та гра відбудеться. А ще відзначаємо, що у вас багато гарних стадіонів для занять аматорським футболом. Відчувається, що місцева влада, місцеві ентузіасти вкладають у футбол і кошти, і душу. Прийміть наше щире захоплення Києво-Святошинським футболом!

Довідка від прес-служби КСРФФ:   

Groundhopping - це захоплення, яке полягає у відвідування матчів на якомога більшій кількості різних стадіонів.  Він зародився у 1970-х роках в Англії. З кінця 1980-х років поширився на Німеччину, а згодом і на інші європейські країни (Нідерланди, Бельгію, Швецію, Сербію, Чехію, Україну). Єдиним загальноприйнятим правилом є те, що стадіон вважається «пробитим», якщо на ньому було побачено гру. Також не рахуються матчі за свій клуб. Все інше, зазвичай, змінюється залежно від уподобань граундхопперів.  Українською дане заняття можна називати як «копанкомандри». Граундхоппінг майже завжди є футбольним. Але також є люди, які пробивають, наприклад, хокей (icehopping) чи баскетбол. В Англії існує «The 92 Club», членом якого можна стати, пробивши всі стадіони у чотирьох найвищих дивізіонах країни. Наразі таких героїв аж 72. Також є «The 100 Football Grounds Club», до якого потрапляють ті, хто пробив 100 стадіонів у будь-яких країнах. Таких граундхопперів наразі 199, найкрутіший з них має 2681 стадіон (взагалі у голові не вкладається!). Існує також і граундспоттінг, який полягає у відвідуванні стадіонів без ігор. Робиться це скоріше із цікавості, і такі стадіони не рахуються.

Groundhopping Team Ukraine - це така собі тусовка українських граундхопперів, спілкування між собою, обговорення майбутніх подорожей і, звичайно ж, звіти про відвідані ігри. З відкриттям сайту http://groundhopping.in.ua  слідкувати за активністю копанкомандрівників по різним усюдам стало значно простіше. Вони відкриті для будь-яких авторів. З питань публікації ваших матеріалів, уточнень або інших питань, пишіть на  скриньку: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.