30.11.2020 22:19 855

Підсумки сезону: ФК «Дмитрівка»

Експрес – інтерв’ю зі спортивним директором клубу Богданом Дідичем

ФК «Дмитрівка» - третє місце,  20 матчів, 12 перемог, 2 нічиї, 6 поразок, різниця м’ячів 67-44, 38 очок.

Склад: голкіпери Іваніченко, Неклюдов, польові гравці Д.Грищенко, Терещенко, Хамайко, Ю.Савченко, Веременко, Гаєвський, Гальчук, О.Грищенко, Грінь, Дідич, Заїка, Кисіль, О.Ковтун, Кравченко, Кукла, Мислик, Павленко, Павлюченко, Пронько, Рева, І.Савченко, Сендзюк, Татарінов, Ткаченко, Шевцов, Щербина. Головний тренер Раіс Теркулов, спортивний директор Богдан Дідич.

Кращі бомбардири: Хамайко – 16 голів, Терещенко – 12 голів (1 – з пенальті), Щербина – 10 голів

ФК "Дмитрівка", перемігши в заключному турі тарасівський "Фаворит" 5:0, стала володарем бронзових нагород першості Києво - Святошинського району в третій лізі! Вітаємо команду Богдана Дідича з вагомим успіхом!

-       Богдане, прийміть наші вітання з «бронзовим» фінішем вашої команди. Як ви оціните  сезон з точки зору виступу ФК «Дмитрівка»?

-       Дякую за вітання. Ми задоволені своїм виступом, і не тільки  тому, що вдалося на фініші заскочити на п’єдестал пошани, але й тим, як ми це зробили. Справа в тому, що, на відміну від наших конкурентів, за наш клуб грають в основному місцеві хлопці. Ми обійшлися власними ресурсами і це одне з найважливіших наших досягнень. Я б сказав, що ми – справжня «народна» команда, бо позиціонуємо себе саме, як клуб з Дмитрівки. Бережемо традиції і дух дмитрівського футболу, які нам передали минулі покоління місцевих спортсменів. Основними чинниками нашої гри є самовіддача і працездатність. Недарма на гербі нашого села і нашої команди є бджілка, яка є символом працьовитості. Розпочали сезон не надто вдало. Втратили багато на першому етапі, тому вскочили до фінальної групи в останній момент, перемігши в заключному матчі основного конкурента – «Стоянку». Але на заключній стадії змагань команда зібралася і видала феєричну кінцівку, яка дозволила фінішувати третіми. І знову показали серйозну волю до перемоги, випередивши «Прогрес-2» та «Святоперівське» практично в останньому турі. Тому наш виступ оцінюю, як хороший. Ми задоволені і результатом, і якістю гри.     

-       Кого з гравців можете відмітити з позитивного боку, хто продемонстрував значний прогрес?

-       Як я вже наголошував, традиційно ми робимо ставку на місцевих гравців. З початку сезону ми мали значні кадрові проблеми. Тож весь тягар відповідальності за команду впав на плечі 13-15 виконавців. Цього було мало, щоб рівно пройти цей непростий з усіх точок зору рік.  Весь другий етап пропустив наш лідер, головний бомбардир і організатор атаки Юрій Савченко, але завдяки цим проблемам розкрилися деякі гравці з нашого найближчого резерву. Зокрема, в атаці добре проявив себе Микола Хамайко. Він став отримувати більше ігрового часу, і в результаті став нашим кращим бомбардиром. Справжніми лідерами в середині поля зарекомендували себе Олександр Терещенко та Ігор Щербина. Особливо помітною була роль першого – він забив багато важливих голів, майстерно виконував усі стандарти. Велику подяку слід висловити на адресу  наших голкіперів – ветерана команди Олександра Іваніченка, який, незважаючи на певні проблеми зі здоров’ям, самовіддано захищав наші ворота, а як було потрібно, навіть виходив грати в поле,  та молодого і перспективного дмитрівчанина 18-річного Євгена Неклюдова. Вихованець ДЮСШ-15 серйозно допоміг нам на заключному етапі змагань. Важливу роль в командних діях відігравали наші молоді гравці Владислав Гальчук і Дмитро Веременко, які уособлюють собою нове покоління дмитрівських футболістів. Перший відіграв майже всі матчі від дзвінка до дзвінка на важливій позиції опорного півзахисника. А другий в інтересах команди перекваліфікувався на центрального оборонця і якісно закрив нову для себе позицію. Микола Кукла показав якicну гру, підсилюючи команду в другому таймі.  Добре  виглядали «вінгери»  Щербіна Ігор та Грищенко Олександр, які в багатьох матчах за рахунок швидкості та дриблінгу вирішували епізоди самостійно. Прийшовся до нашого двору новобранець з сусідньої Михайлівки – Рубежівки нападник Олександр Ковтун, який дуже виручив у важку хвилину,  виконував великий обсяг роботи на полі та віддавав багато гольових передач. Як і раніше,  зарекомендували себе важливими ланками команди наші старожили Денис Грищенко, Павло Мислик, Валентин Кравченко, Заїка Дмитро, Сендзюк Павло. Допоміг і своїм досвідом, і вмінням наш супер ветеран Ігор Савченко. А взагалі хочу сказати слова вдячності всій команді, всім гравцям за чудовий сезон, який ми провели разом.   


-       Представте, будь-ласка, управлінський склад вашої команди. Хто «кував» «бронзу» поточного сезону?

-       Всіма організаторським питаннями займаюся я. Раніше мене б назвали організатором. По сучасному – менеджер чи спортивний директор. Президента клубу як такого немає, але, напевно, і по духу і по формі ним  є голова сільської ради Тарас Тарасович Дідич, який «закриває» всі матеріальні питання, опікає нас, цікавиться нашими проблемами. На початку сезону ми ухвалили рішення запросити кваліфікованого тренера – професіонала. Так у команді з’явився Раіс Теркулов. Ми дуже раді, що не помилилися з вибором, бо з його приходом наша команда серйозно додала, що особливо стало помітно на заключному етапі змагань. П’ять перемог поспіль на фініші, в тому числі над прямими конкурентами, дали нам не тільки бронзові медалі, але, що найголовніше, впевненість у своїх силах та командний оптимізм.

-       Розкажіть детальніше про фігуру вашого «коуча»…

-       Ми давно шукали футбольного спеціаліста з свіжими ідеями. Бо розуміли, що фігура тренера – основа прогресу в будь-якій команді. Через спільних знайомих мені рекомендували Раіса Равільовича. Ми зустрілися, обговорили бачення розвитку команди і «вдарили по руках». З його приходом, як ви самі побачили по наших результатах, змінилась не тільки якість гри, а й підхід до тренувань та матчів з боку наших гравців. Він став більш професійним. А по-іншому й бути не могло, бо наш тренер – справжній професіонал. 48-річний вихованець донецького футболу, нападник, який має за плечима  успішний досвід виступів за «Шахтар» (Макіївка), «Явір» (Краснопілля), футзальний «Донбас» та тренерську роботу з дублем донецького «Металурга» та в системі ДЮСШ цього відомого клубу. Має вищу освіту за спеціальністю «фізичне виховання» та тренерську ліцензію УЄФА категорії «А».    

-       Яким ви бачите майбутнє нашої ліги з огляду на значні адміністративно – територіальні зміни?

-       Мені особисто та нашій команді дуже хотілося б зберегти нашу Києво – Святошинську лігу. Для чого змінювати те, що реально працює і дає гарні результати. На мій погляд, варто прикласти всі зусилля, щоб продовжити роботу нашої федерації і зберегти  лігу. Вона – компактна, зручна, конкурентна і дієздатна. Над майбутнім статусом федерації потрібно думати, але, повторюся, «від добра добра не шукають».

-       Чи є у вас якісь побажання щодо зміни «правил гри» в нашій лізі?

-       Мені б хотілося, щоб місцеві гравці мали більший пріоритет в нашій лізі. Зі скасуванням обмежень щодо так званих «легіонерів», себто не місцевих гравців, навіть в третій лізі доморощеним футболістам все складніше потрапляти до основного складу. Кожен клуб хоче досягти результату і для цього запрошує гравців зі сторони. Можливо, варто подумати над введенням ліміту на «легіонерів» хоча б у найнижчій «народній» лізі. Це б дало шанс місцевим гравцям, особливо – молоді, розвиватися, частіше грати і легше пристосуватися до реалій дорослого футболу. Розумію, що буде багато нюансів у встановленні статусу гравців, тимчасових приписок і таке інше, щоб обійти це правило, але над цим правилом потрібно подумати. Можливо, кожна команда третьої ліги повинна мати в складі на кожен матч не менше, ніж 6-7 місцевих вихованців. Можуть бути різні варіанти.

-       Що скажете про розвиток дитячо-юнацького футболу в Дмитрівці? Чи можна очікувати молоде поповнення з місцевих виконавців у вашій команді?

-       В цьому плані є над чим працювати. В селі є гурток з футболу, який очолює місцевий тренер Сергій Терещенко. Інколи команда з села бере участь в змаганнях, забезпечена формою та інвентарем. Але на постійній основі хлопці не грають в чемпіонаті району, а зараз в зв’язку з відомими подіями навіть не тренуються. Не секрет, що у сучасних дітей є багато інтересів, крім футболу. Їх потрібно весь час зацікавлювати, щоб вони розвивалися, як футболісти. А це нелегко при формальному відношенні до справи. В царині дитячо-юнацього футболу нам потрібно вдосконалюватися, тим більше є  з кого брати приклад в нашому районі. 

-       Як відомо, в новоствореній Дмитрівській ОТГ спорт, і зокрема, футбол, стрімко розвивається. Кілька чудових стадіонів, сильні команди, одна Бузова чого варта, а ще ж є Шпитьки. В самій Дмитрівці у цьому році – дві команди. А місцевий стадіон при школі бажає кращого. Що скажете з цього приводу?

-       Так, дійсно стадіон «Шкільний» не відповідає в повній мірі реаліям нового часу, хоча в поточному році нам вдалося зробити на ньому штучне освітлення, яке дає змогу тренуватися навіть в темний час доби. Дуже багато матчів (крім нас, на ньому грає «Олімп», три вікові групи регбійної команди, тренується дитячо-юнацька команда) негативно відображаються на якості натурального газону. При стадіоні є працівник, який слідкує за якістю поля, підтримує стадіон в порядку. Стосовно ж спортивного майбутнього нашої громади, то вже готовий проект великого спортивного комплексу, який буде споруджено в Дмитрівці. Крім компактного і зручного стадіону зі штучним футбольним полем, там заплановано й великий гімнастичний зал, басейн, інші ігрові майданчики. Ведемо активні пошуки інвесторів, які б взялися на паях з громадою за цю справу. При цьому стадіон «Шкільний» буде збережено.

-       Ви за підсумками сезону здобули право грати наступного року у другій лізі. Ми всі хочемо, щоб наша ліга збереглася, і щоб так званий спортивний принцип був дотриманий. Готові перейти на сходинку вище?

-       Важке питання. З одного боку розумію, що маємо підніматися поверхом вище і доводити там свою ігрову спроможність. А з іншого боку бачу, що нинішній кадровий і матеріальний потенціал ще не дозволяє нам на рівних конкурувати з чільними друголіговими командами. Плентатися там у хвості не дуже хочеться. Наша друга ліга – це досить високий рівень, до якого ми ще не дотягуємо. Будемо готуватися, тренуватися, а наступна весна покаже.

-       І наостанок, виокреміть найемоційніші моменти цього сезону особисто для вас?

-       Їх два. Розпочну з вражень від перших тренувань під проводом нового наставника Раіса Теркулова. Вони були такі інтенсивні та несподівані для нас, що багато хто з наших гравців, та й я особисто, були по-хорошому шоковані побаченим. Ми тренувалися два рази на тиждень, і це дало свої результати. Як бачимо, без якісної роботи на тренуваннях важко претендувати на медалі навіть в третій лізі. А ще відзначу драматичний і в той же час кумедний епізод, після якого я повірив, що нам під силу виграти спір за бронзу. Це було в матчі з музичанським «Колосом» за два тури до фінішу. Наш крайній захисник Владислав Шевцов, знервований вдалими діями свого опонента на фланзі та своєю заміною, вирішив трохи потягнути час та машинально зняв футболку ще на полі, і природно після цього заробив попередження, яке стало для нього другим в матчі. Коли його вилучили з поля, перед очима у мене, подумки, пробіг весь наш сезон, всі наші старання, які ми могли втратити через цей конфуз.  Ми залишилися в меншості практично на весь другий тайм, але вирвали таку необхідну нам перемогу, забивши переможний гол. Після такої звитяги я остаточно повірив, що ми зможемо досягти бажаного результату.