05.02.2021 20:17 636

Звіт про гру 1/16 фіналу кубка України серед аматорів між командами «Нива» (Бузова) – «Мал» (Коростень), який відбувся 23 вересня 2020 року і закінчився з рахунком 3:0 на користь наших земляків. Джерело: http://groundhopping.in.ua/gh/02119.html

«На матч в Бузову ми рушили невеликою компанією у «чотири носи», незважаючи на те, що матч відбувався в будній день. Новизна арени та активність представників команди в соціальних мережах підігрівали цікавість до матчу. Адже не завжди активний «суппорт» можна побачити в таких маленьких населених пунктах. Пряма маршрутка частково вирішила наші логістичні питання, але не усі. Бо стадіон знаходиться на краю села, куди ми йшли пішки хвилин двадцять. Уже на підступах до «Арени» все довкола виглядає новим – асфальтована дорога та кущі малини, які ростуть вздовж неї, молоді дерева, лави. Сам стадіон виглядає типовим «новобудом». Штучне поле, обнесене парканом, одна трибуна з пластиковими сидіннями. По периметру стадіону із зовнішньої сторони стоять лавки, на яких теж можна переглядати гру через паркан, що й робило доволі багато людей, в той час, як команди і тренери розташувалися на глядацьких трибунах, а спеціально відведені місця для команд пустували (карантин є карантин). «Родзинкою» Бузової є аеродром, на якому базуються легкі літаки та планери, тому під час гри над полем постійно кружляли повітряні судна.  Декілька слів щодо активної підтримки своєї команди з боку господарів. Пару десятків відвідувачів окупували місце за парканом та щільно заліпили банерами і прапорами сітку, яка відгороджувала поле. З-поміж усього іншого кумедно виглядали прапори «On tour». Чи то домашній стадіон так далеко за селом, що його відвідини рахуються за виїзд, чи то немає розуміння, в яких випадках має використовуватися такий «стафф». Також відвертою калькою є гасло «Одне село-одна команда». Отже, побажаємо хлопцям якнайшвидше розібратися у тонкощах фанатських справ. Також на «фан-грядці» був присутній великий барабан, мегафон, приєднаний до колонки і пару шаликів. З оснащенням та устаткуванням проблем не було, а от із оригінальністю «зарядів» була. Майже усе російською мовою та перероблене з типових гасел великих клубів – жодної автентичності.  Звітний матч був уже другим у кубковому протистоянні цих команд. В першій грі бузовчани перемогли, отже у гостей лишалось дуже мало шансів на перемогу за підсумками двох ігор. Так і вийшло. Господарі тисли, гості жалілися на дії арбітра, а голи потроху залітали у ворота коростенців. Один у першому таймі і два у другому. Щоправда, наприкінці матчу місцеві гравці могли наколотити аж «повну торбу» гостям, проте чи то не дуже хотіли, чи то їм не «фартило» на останньому рубежі. На останніх хвилинах гри місцева «торсида» запалила піротехніку. «Дими» виглядали гарно, а «файєри» поглинало сонячне світло. Але все одно виглядало непогано. Після гри гравці подякували «фанатам» за активну підтримку, а ми крокуємо в бік зупинки транспорту. В «маршрутці» з нами їхало п’ятеро гравців з Коростеня. Виявилось, що вони живуть у Києві і майже не тренуються з командою – приїжджають лише на матчі. Ось така вона -  романтика аматорських команд».