19.03.2021 11:40 885

Напевно, він є одним із найпопулярніших футболістів Києво – Святошинської ліги. Важко знайти шанувальника «гри мільйонів» серед завсідників стадіону «Центральний» у Вишневому, який би не знав «сонячного хлопчика» Патрика Ігбе. Як кажуть, талановита людина талановита в усьому. Уродженець африканського континенту,  Патрик "Сандей" Ігбе (SUNDAY PATRICK IGBE) реалізував себе не тільки в ролі майстерного футболіста та вправного бомбардира, а ще й старанного футбольного рефері та «висхідної зірки" українського кінематографа!

Цікаво було кілька років тому несподівано побачити нашого Патрика нехай і в маленькій, але досить «хайповій» ролі в українському блокбастері «Скажене весілля». Завжди усміхнений та комунікабельний, вишнівчанин нігерійського походження вже більше десяти років  є окрасою  Києво-Святошинської ліги, можна сказати, перейшов у розряд «символів» нашого чемпіонату, адже він, без сумніву, є одним із найвпізнаваніших футболістів, улюбленцем вболівальників та кумиром вишнівської дітвори.

За роки виступів у складі боярського «Віннера», вишнівських клубів «Гостинний Двір» та «Рубікон» Патрик напрацював на статус «зірки», але справжньою «легендою клубу» він  став у популярному колективі Сергія Пишного та Володимира Шумунова  ФК "Вишневе". Навколо нього будується гра команди, а сам Патрик є лідером на полі та в роздягальні і стабільно входить в число найкращих голеадорів чемпіонату. 

Довідка прес служби КСРФФ: Патрик «Сандей» Ігбе (SUNDAY PATRICK IGBE), 36 років, нігерійський футболіст - професіонал, нині – нападник ФК «Вишневе», футбольний арбітр КСРФФ. За ігровим амплуа – форвард. Зріст – 178 сантиметрів, вага – 76 кілограм. Народився 30 вересня 1984 року в місті Ібадан (Нігерія). Вихованець футбольної школи місцевого клубу «Шутінг Старз». Ігрова характеристика: технічний, швидкий та пластичний нападник  з неповторним дриблінгом та почуттям голу, відмінно виконує  штрафні удари та пенальті.  Ігрова кар’єра: «Шутінг Старз» Ібадан, Нігерія (2001-2004), «Джендуба Спорт» Джендуба, Туніс (2005-2007), «Аль-Шабаб» Манама, Бахрейн (2008-2009), ПСВ «Віннер» Боярка, Україна (2010-2011, 2015-2016), «Доган Тюрк Бірлігі» Кірінія, Північний Кіпр (2012-2014), «Комунар» Кременчук (2014-2015), «Фортуна» Кейбалівка (2016), «Гостинний Двір» Вишневе (2017), «Фаворит» Требухів (2017), «Рубікон» Вишневе (2018), ФК «Вишневе» (2017-2021). Провів три матчі у виставкових іграх за національну збірну Нігерії. Виступав за олімпійську збірну Нігерії в сезоні 2003/2004 років. Переможець першої ліги Нігерії 2004 року. Дворазовий переможець першої ліги Тунісу (2005,2007). Переможець кубка федерації Північного Кіпру (2012). Володар кубка Кременчуцького району (2014).  Кращий бомбардир першої ліги Києво – Святошинського району (2017,2019,2020).Переможець першої ліги міста Києва (2018). Фіналіст кубка Києво – Святошинського району (2010). Срібний призер чемпіонату Києво – Святошинського району (2015). Бронзовий призер другої ліги, срібний призер третьої ліги Києво-Святошинського району (2010,2011). Бронзовий призер першої ліги Києво – Святошинського району (2020).  Кращий «легіонер» з далекого зарубіжжя в історії Києво – Святошинської ліги за всю історію (2000 – 2020) за опитуванням представників команд ліги в честь двадцятиріччя КСРФФ.

Довідка прес-служби КСРФФ:

«Шутінг Старз» (Ібадан, Нігерія) – прізвисько «Воїни Олуйоле» - команда заснована в 1960 році, домашній стадіон «Лекан Саламі» (18500 глядачів). Один з найтитулованіших клубів Нігерії, але вже близько 15 років переживає не кращі часи. Зараз грає в другому дивізіоні. Чемпіон Нігерії – 5 разів (1976,1980, 1983, 1995,1998), володар кубка Нігерії – 4 рази, володар кубка кубків Африки (1976), володар кубка конфедерації КАФ (1992), фіналіст кубка чемпіонів КАФ (1984,1996).

«Джендуба Спорт» (Джендуба, Туніс), прізвисько «червоні дияволи» – команда заснована в 1922 році, дворазовий переможець першої ліги Тунісу (2005,2007), учасник змагань в найвищому дивізіоні Тунісу (2006). Грає на муніципальному однойменному стадіоні (8000 глядачів).  Граючим тренером команди був відомий туніський футболіст Адель Селлімі (1972 року народження), колишній гравець німецького  «Фрайбургу», французького «Нанту» та збірної Тунісу (35 матчів, 10 голів).

«Аль – Шабаб» (Манама, Бахрейн) – команда утворена в 2001 році,  переможець другої ліги 2012 року. Клуб прем’єр – ліги Бахрейну, представляє столицю країни на Аравійському півострові. Грає на національному стадіоні Бахрейна в місті Ріффа (24000 глядачів). В 2011 році команда була розпущена за ніби-то причетність до шиїтського повстання, але пізніше була амністована, проте переведена до другого дивізіону.

«Доган Тюрк Бірлігі» (Кірінія, Північний Кіпр) – команда заснована в 1938 році, стадіон «20 Теммуз Гірне» (1500 глядачів), кольори жовтий і темно-синій, шестиразові чемпіони Північного Кіпру, дворазові володарі кубка Північного Кіпру.

З недавніх пір невгамовний нігерієць, який ніколи не мав проблем з комунікабельністю, серйозно підсилив районний корпус "служителів футбольної феміди",  працював на матчах Києво – Святошинської ліги в якості арбітра та асистента арбітра в сезонах 2018-2020 років і, попри певний мовний бар’єр, став  у всякому разі одним із найбільш екзотичних рефері в нашому регіоні, адже не кожного дня можна зустріти темношкірого арбітра на матчах районного чемпіонату в українських широтах! Отож, Патрик Ігбе  став такою ж футбольною "легендою" для нашого району, як його друг Джей-Джей Окоча - для  футболу нігерійського! Маємо надію, що Україна стала для веселого та яскравого Патрика «другою мамою», а не мачухою. Ми вирішили розпитати кращого бомбардира першої ліги Києво – Святошинського чемпіонату в сезоні 2020 року про його футбольний шлях та життя – буття у Вишневому:

-       Патрику, як давно ти в Україні? Що тобі подобається в нашій країні, а що – ні?

-       В минулому році було десять років, як я прибув сюди на перегляд в один з футбольних клубів. Але так склалися обставини, що тут залишився на такий тривалий термін. Мені все подобається тут. Люди дуже приязні та щирі. Мені комфортно жити в Україні та дуже приємно спілкуватися з прекрасними людьми.

-       Звідки ти родом? Як навчився грати в футбол?

-       Я – нігерієць, представник великої футбольної школи, найсильнішої на африканському континенті. Мене звуть Патрик «Сандей» Ігбе  (PATRICK «SUNDAY»  IGBE). Народився у другому за величиною місті Нігерії – Ібадані. З дитинства граю в футбол, мабуть років з п’яти – шести, скільки себе пам’ятаю…  

-       Хто  твій футбольний кумир? За яку команду вболіваєш?

-       Мій футбольний кумир - це Леонель Мессі. А звідси випливає, що я фанат футболу «Барселони».

-       Як розвивалася твоя футбольна кар’єра?

-       Моя футбольна кар'єра розвивалася поступово. Я – вихованець титулованого клубу з Ібадану «Шутінг Старз» - «Падаючі зірки» (п’ятиразовий чемпіон Нігерії, чотириразовий володар кубка, переможець кубка володарів кубків Африки – 1976, переможець кубка конфедерацій Африки – 1992) – прим.авт.). Цей клуб виховав таких «зірок» як Сем Окуново, Рашид Йєкіні та Іке Шорунму. Спочатку це була юнацька команда, потім – молодіжна, і нарешті – головна.  Грав за свій клуб у прем'єр-лізі Нігерії. Зараз цей клуб переживає не найкращі часи, перебуваючи з 2005 року в нижчій лізі. Потім перейшов у туніський клуб «Jendouba sports», далі виступав за клуб «Al-Shabab» з Бахрейну і в суперлізі Північного Кіпру за клуб «Dogan Turk Biriligi». А про мої виступи в Україні, я думаю, ви знаєте. Маю в своєму активі матчі за олімпійську збірну Нігерії та неофіційні виступи в національній збірній Нігерії.

-       З ким з відомих футболістів ви грали в одній команді чи проти кого грали?

-       Кумир футбольної Нігерії, найкращий футболіст за всю історію моєї країни Джей-Джей Окоча був моїм партнером по національній збірній Нігерії (грав за «Айнтрахт» Франкфурт – на – Майні, «Парі – Сен – Жермен», «Болтон», «Фенербахче», олімпійський чемпіон 1996 року – прим.авт.). В «Шутінг Старз» моїм одноклубником був Айоделе Аделейє, срібний призер Олімпіади 2008 року, учасник фінального етапу чемпіонату світу 2010 року (до речі, пограв в Україні за донецький «Металург» та «Таврію» в 2010-2012 роках – прим.авт.). В туніському клубі нашим граючим тренером була місцева легенда Адель Селлімі (колишній гравець «Фрайбургу», «Нанта» та збірної Тунісу – прим.авт.).

-       Як ти оціниш рівень футболу в нашому районі, у місті Вишневе? Тобі цікавограти в нашому чемпіонаті?

-       Рівень футболу в нашому районі, зокрема, й у місті Вишневе, досить високий. Багато цікавих команд, є великий інтерес вболівальників. І цей рівень постійно покращується. Цікаво, що тут грає багато моїх співвітчизників. Серед них є справжні «зірки». Наприклад, «Емма» Окодува чи мій одноклубник Соломон Егбо. Одним словом, все добре. Мені приємно грати за ФК «Вишневе». Дякую другу Володимиру Шумунову, нашому президенту та партнерам по команді за радість від улюбленої гри та фінансову підтримку.

-       Чи знаєшти, що  став найкращим бомбардиром першої ліги нашого чемпіонату?

-       Так, я знаю, що я виграв змагання серед бомбардирів. Гонка була дуже цікавою та виснажливою. Був момент, коли я зневірився в своїх силах її виграти. Це було, коли я не забив важливий пенальті в матчі з «Гореничами». Але мої друзі по команді вірили в мене і допомогли мені подолати депресію. Дякую їм за це. Вони на полі роблять все можливе, щоб я забивав. До речі, це вже не вперше я виграю гонку бомбардирів у нашій лізі. До цього я вже двічі мав такий титул. На командному святкуванні після завершення сезону мої партнери по команді отримали «бронзові» нагороди, а я та мій друг Соломон Егбо ще й індивідуальні відзнаки. Приємно.

-       Ти завжди хотів грати в атаці?

-       Так, скільки себе пам’ятаю, мені завжди хотілося забивати голи. І в мене це непогано виходить.

-       Тепер тебе можна побачити на наших полях і в ролі арбітра. Чи можемо ми очікувати нігерійську бригаду в найближчому майбутньому?

-       Я розумію гру і можу правильно оцінювати ігрові моменти, але мені не вистачає суддівської школи. Кілька років тому Володимир Гінда дав мені шанс попрацювати арбітром. Я з радістю погодився. Щоправда, я ще не зовсім добре знаю мову, тож інколи важкувато порозумітися з футболістами. Розумію, що дещо незвично бачити мене в ролі рефері, тож завчасно вибачте за всі мої помилки – і ті, що були, і ті, що будуть. Повторюю, я не професіонал в цій області. А щодо нігерійської бригади, то навряд чи це можливо, бо мої земляки соромляться брати на себе таку відповідальність і не наважаться на це, скільки я їх не переконував спробувати.  

До речі, в приведених нижче відео можна побачити, як гаряче вітали вболівальники гру Патрика в Тунісі, його фірмовий переможний «танок» після забитого голу та елементи неповторної техніки українського нігерійця.  

Відео нарізка про туніський період в кар’єрі Патрика Ігбе:

https://www.facebook.com/sunny.pepper.9/videos/2667776229920670/

Відеофрагменти гри Патрика Ігбе в часи виступів в першості Полтавщини:

https://www.youtube.com/watch?v=rBRlR5T4qNo

Цікавою є історія появи Патрика в нашому районі. Як стверджує очільник ФК «Віннер» (Боярка) Михайло Вєрний, Патрика привів у команду відомий футбольний тренер та селекціонер Сергій Пасько. Це сталося влітку 2010 року. А тренер ФК «Вишневе» Володимир Шумунов  розповів досить драматичну оповідку про якогось футбольного агента, який привіз Патрика і ще кількох африканців в Україні, але потрапив у автомобільну аварію і загинув, тож Патрик і його колеги були кинуті напризволяще в чужій країні, а вже потім потрапили в поле зору селекціонерів з нашої ліги. Але сам маститий тренер – новатор, головний спеціаліст з переможних технологій в нашому футболі, Сергій Петрович Пасько вищевказану легенду заперечує. Натомість, за версією «коуча», Патрика в боярську команду порекомендував його співвітчизник, перший «легіонер» з Африки в історії районного футболу, чемпіон (2002) та володар кубка (2003) Києво – Святошинського району, «легенда» ФК «Боярка» Кінгслі Авуаделі, який вже довгий час жив в Україні та мав свою торгову точку на пріснопам’ятному ринку на Шулявці. Саме він влаштував перегляд Патрика в Боярці та привів свого земляка на перший матч під знаменами «Віннера», який відбувся в липні 2010 року на навчально – тренувальній базі «Динамо» (Київ) в Конча – Заспі. Суперником «Віннера» в той день був не аби хто, а дубль головної команди країни, який тоді називався «Динамо-2» та брав участь в першій лізі українського футболу. Команда, керована «легендами» Валентином Белькевичем та Володимиром Мунтяном, несподівано програла 1:2 зухвалим боярчанам, а один з голів забив саме Патрик, який вразив присутніх неординарною технікою та емоційним «танком» після свого точного удару  в стилі африканських племен в районі кутового прапорця. Після такого дебюту ні в кого не виникло сумнівів у доцільності підписання життєрадісного нігерійця. Патрик допоміг «Віннеру» дійти до фіналу кубка Києво – Святошинського району, в якому боярська команда прикро поступилася (на думку Сергія Петровича, через помилки бригади арбітрів на чолі з Денисом Шурманом) з рахунком 0:2 «Чайці» з Петропавлівської Борщагівки. Зате на шляху до фіналу Патрик вніс левову частку в перемогу над сильним ФК «Гатне» 4:2. На київському стадіоні «Старт» Ігбе вніс перелом у гру, забивши третій гол - він накрутив двох захисників гатненців та з гострого кута елегантним обвідним ударом вразив ворота досвідченого Віталія Сидоренка.

Президент і засновник ПСВ «Віннер» Михайло Вєрний згадує: «Патрик серйозно допоміг нашій команді в сезонах 2010 та 2011 років, а пізніше, після відрядження на «острів Афродіти» , де він виступав в футбольній лізі Північного Кіпру за «Доган Тюрк Бірлігі», в сезонах 2015 та 2016 років. Під час першого пришестя «святого Патрика» ми дісталися фіналу кубка району та піднялися з третього дивізіону Києво – Святошинської ліги в перший. Тоді в нашій команді підібрався непоганий, «зубастий» колектив, у якому грали відомі футбольні особистості, - Андрій Кругляк, Олександр Корнійчук, Дмитро Костенко, Артем Мостовий, Максим Куба, Василь Гаврилюк, а також гвінеєць Камара та сенегалець Вієра. Патрик ідеально вписався в команду, і за ігровими, і за людськими якостями. Незважаючи на те, що це були його перші роки в чужій до цього Україні, він був комунікабельним, завжди на позитивній хвилі, любив жартувати та посміхатись. Крім того, це був відмінний футболіст високого рівня. Патрик мав статуру «Аполлона», був справжнім атлетом, мав високу швидкість та нестандартну, феноменальну техніку, яка неодноразово ставила в тупик захисників. Його гра приносила естетичну насолоду,  а неймовірні, закладені самою природою, пластичні, невловимі рухи на полі приводили в захват вболівальників. При цьому Патрик завжди залишався суто командним гравцем, без будь-яких проявів «зіркової» хвороби, був скромним та невибагливим за характером, адже доводилося тоді іноді грати на справжніх «городах» на кшталт тарасівського «Локомотива», гатненського «Шкільного» або гостомельського «військового містечка», а перепадало йому від районних «костоломів» добряче. Його намагалися стримати будь-якими доступними методами, але частенько просто не могли наздогнати, щоб збити з ніг або затримати руками. Після повернення в нашу команду в сезоні 2015 року Патрик допоміг нам вийти на піковий рівень, коли  нам ледь не вистачило до «золота» чемпіонату району. На жаль, лише за додатковими показниками ми поступилися ФК «Гореничі 1960». Після цього вектор розвитку клубу змінився, і ми змушені були продати одного з найкращих своїх гравців у Вишневе…».       

Слово тренеру та спортивному директору ФК «Вишневе» Володимиру Шумунову: «Патрик Ігбе грає за нашу команду вже більше п’яти років, тож його можна називати нашим старожилом. За моїми найскромнішими підрахунками він зіграв за ФК «Вишневе» більше двохсот матчів та забив більше ста тридцяти голів. Він стабільно забиває за сезон 15-25 голів, а в кількох сезонах перевершив позначку в 30 точних ударів. Патрик вже став справжнім вишнівчанином, він тут знімає квартиру, повністю акліматизувався, має роботу – працює в таксі, тож всі, хто має дотичність до місцевого футболу, його добре знають і шанують. Пам’ятаю,  як він вперше з’явився в нашій команді. Це був смішний та веселий хлопчина в широких штанях. Але як тільки він вийшов на поле, стало зрозуміло – це Футболіст. Недаремно його запрошували в збірну Нігерії. Пластичний, навіть, я б сказав, по-котячому граційний, відмінна робота ногами, бачить поле, грамотно, на досвіді, займає правильну позицію під час швидкої атаки та оборони, м’яч просто «липне» до його ніг. Неординарна техніка, несподівана «вибуховість» та ігрова хитрість дозволяють йому, попри вже солідний вік, виходити переможцем в ігрових зіткненнях зі значно молодшими суперниками. Патрика  важко збити з ніг, «сфолити» на ньому, бо він дуже пластичний та верткий, робить невловимі для захисника рухи. Цікаво, що Патрик завжди чесний перед футболом і командою – якщо він з якихось причин в поганій формі, не буде це таїти, відверто скаже тренеру про це перед матчем. Так, він вже не має тої працездатності та швидкості, як раніше, не стелеться в підкатах, не грає на оборону, але він має одну важливу якість, яка є на вагу золота, - інстинкт бомбардира, він вміє забивати голи, вирішити момент на користь своєї команди, тобто «робить різницю» на футбольному полі. Йому не потрібно щосили бігати за м’ячем, «вгризатися» в суперника, бо в нього – інша, важливіша, функція. Патрик робить з кожного матчу свято. Інколи любить в хорошому змісті цього слова «подуріти» на полі, показати фокуси з м’ячем. Пам’ятаєте, як він розігрував початковий удар з центра поля – двома дотиками, і від п’ятки – пас партнеру. Судді не знали, як на таке реагувати!  Або пожонглювати прямо під час матчу, пробити «рабоною», елегантно перекинути п’яткою м’яча «парашутиком» на хід партнеру. Коли забиває гол, часто біжить до кутового прапорця і виконує екзотичний танець! Інколи робить справжній спектакль при пробитті пенальті, намагаючись збити з пантелику воротаря суперників, - тут можуть бути і обманні рухи, і «паньоночки». А який у Ігбе дриблінг, як він «вправляє хребці» захисникам! Справжній чарівник м’яча. В команді всі дуже добре відносяться до Патрика, розуміють його значення для нашої гри.   Не секрет, що в нашій команді є багато темношкірих гравців. Патрик є своєрідним опікуном  африканського «легіону», їх агентом, полегшує їх адаптацію в нашому клубі. Це теж важливо для ФК «Вишневе». Патрик дуже компанійський хлопець, його інтереси – дівчата, танці, хороша компанія, але при цьому він не вживає алкоголь та веде здоровий спосіб життя. Кожного ранку можна побачити, як Патрик бігає кроси на околицях Вишневого. Але в цілому нігерієць «Сандей» намагається жити в ритмі «самби», по-бразильські».

Ось такий він, Патрик «Сандей» Ігбе – в житті і на полі. Добре, що він є в нашому футболі. Саме заради таких футболістів глядачі йдуть на стадіон, як на спектакль…