03.04.2022 08:02
130
-
Важко писати трагічні новини, бо те, що творять на нашій землі нелюди з російського мордору просто не вкладається в голові. Хочеться закрити очі і забутися, немов це страшний сон, але, на жаль, жахлива реальність не відпускає. Сьогодні стало відомо, що немає більше з нами спортивної, всіма шанованої родини Сухенків. Нещодавно ми повідомляли про віроломне викрадення російськими загарбниками безпосередньо з рідного дому старости селища Мотижин Бучанського району Ольги Петрівни Сухенко, її чоловіка Ігоря Васильовича та сина Олександра. Не згасала надія, що вони живі та знаходяться в полоні. Але сьогодні під час зачистки звільненого Мотижина в лісопосадці була знайдена братська могила, в якій знаходилися трупи близько тридцяти закатованих українських громадян, і серед них - родина Сухенків. Низько схиляємо голови в жалобі за невинно вбитими жителями Бучанського району та всієї України. Це не можна пробачити, це не можна забути... Ми всі знали зразкову українську родину Сухенків. Вони відчайдушно захищали своє рідне селище, коли настала лиха година, і загинули, як герої. Мама Ольга Петрівна була головою сільради, а потім старостою селища, і до останнього була з односельцями, хоча могла евакуюватися, але мала обов'язок перед ними і своєю совістю. Батько Ігор Васильович - знаний підприємець, був співпрезидентом футбольного клубу "Колос" Мотижин, займався вихованням юних футболістів у рідному селі. Його "Колос" неодноразово був переможцем змагань у Макарівського районі, брав участь в чемпіонатах Києво - Святошинського району та першості Київської області. Не побоявся взяти в руки зброю, щоб зустріти колону ворога на підступах до села.
Але справжньою гордістю Ігоря Васильовича та Ольги Петрівни був син Олександр, який допоміг багатьом односельцям врятуватися з окупованого селища, ризикуючи життям, привозив своїм землякам гуманітарну допомогу. Саша за короткий строк пройшов шлях від сільського футболіста до майстра - професіонала. Олександр грав на позиції форварда або вінгера, був яскраво вираженим гравцем атаки. Його грі була притаманна висока швидкість, витончена техніка, зарядженість на ворота, відчуття голу та міцний характер переможця. В усіх командах, за які грав, Олександр відзначався лідерськими якостями. В його ігровій кар'єрі були яскраві перемоги і красиві голи, зокрема, він ставав чемпіоном і володарем кубка Макарівського району в складі мотижинського "Колоса", чемпіоном і двічі володарем кубка Київської області в складі "Кудрівки" Ірпінь та "Сокола" Михайлівка Рубежівка, чемпіоном і володарем кубка Києво - Святошинського району в складі "Кудрівки" Ірпінь. Окремою сторінкою футбольного життя Олександра стали виступи за професійний футбольний клуб "Чайка" з Петропавлівської Борщагівки. Сашко грав у цій команді під 19-м номером. Кольори борщагівців він захищав у сезонах 2018 – 2020 років. В Другій лізі України за Спортивний клуб «Чайка» Олександр Сухенко зіграв 21 матч, забив 3 голи. Києво - Святошинський футбол, Бучанська районна асоціація футболу, вся спортивна спільнота Київщини глибоко сумують з приводу непоправної втрати - трагічної загибелі справжніх патріотів України родини Сухенків та висловлюють слова співчуття близьким та рідним. Ми вас не забудемо, ми за вас помстимося... Царство небесне і вічна пам'ять...
ЗКАКЛИКАЄМО ВСІХ НЕБАЙДУЖИХ ПІДТРИМАТИ РОДИНУ СУХЕНКІВ…
5363 5420 1104 9203 (Приват Банк)
Радченко Олена Ігорівна (сестра Олександра)
