31.03.2023 07:37 255

Мер з автоматом напереваги: як Вадим Токар ставав футбольним чемпіоном району і як захищав рідне містечко. Один із найбільш футбольних мерів Київської області — серед героїв визвольної війни України.  Зараз Макарів стрімко приходить до тями: порівняно з першими числами квітня минулого року, ви б не впізнали це містечко, настільки швидко жителі упорядкували його після безчинств окупантів. Однак навіть у чистенькому і акуратному передмісті Києва, ні-ні, і трапляються жахливі руйнування,  будівлі, розбиті вщент,  або відбиті плитки в гарній, монолітній стінці. Наразі мандрівник, який прибув в Макарів, лише здогадуватиметься про ті пристрасті, які кипіли в містечку з кінця лютого до кінця березня. Коли Макарів був під постійним обстрілом ворога, але так і не здався на милість російським рашистам. І зараз, якщо дивитися на підтягнутого, спортивного мера містечка Макарів, — вам не важко буде повірити, що рік тому він пересувався  рідним містом перебіжками,  у «бронику» і з автоматом. Але ж так було.

Лідер атак Юніора

До своєї гри у футбол мер Макарова ставиться з іронією – іноді виходив побігати за першу команду, але більше підтримував хлопців морально. З «десяткою» чи «дев’яткою» на спині Вадим Токар з’являвся на полі зрідка. Натомість, Юніор завдяки допомозі міського голови грав на всіх рівнях — від району до області, пробився до найвищого дивізіону чемпіонату Київщини, налагодив взаємовигідну співпрацю з друголіговою професійною командою Чайка з Петропавлівської Борщагівки.  Токар не заважав футбольним справам і не втручався в них — натомість, центральний стадіон імені Михайла Бруквенка у містечку був ідеально прибраний та підрихтований, тому приймав головні матчі обласних турнірів, у тому числі фінал кубка Київщини, та чемпіонат України серед команд професійної другої ліги. А скромний місцевий  спортклуб Юніор випустив у світ кілька футболістів, які зараз не на останніх ролях у ПФЛ: нападник Краснопір — у столичній Оболоні, півзахисник Калінін — у бузівській Ниві, фланговий «хав» Стрілець — у ФК Хуст, центральний півзахисник Кулакевич спробує свої сили в борщагівській Чайці. Перелік, звичайно ж, не претендує на повноту.  Планів було громаддя — буквально за два дні до війни дитяча команда СК Юніор (Макарів) виграла Кубок князя Мала в Коростені на Житомирщині. Мер зрідка виходив побігати з першою командою та ветеранами, але більше тішився іншому — що навіть у наші складні часи у колишньому райцентрі жив футбол і зростали футболісти.  Але 24 лютого настала війна…

Мер у «броніку» та з автоматом

Макарову не пощастило — перебуваючи поряд із Житомирською трасою на шляху до столиці, це містечко не могло не потрапити під «роздачу». Декілька днів на трасі Бородянка — Макарів гальмували окупантів. Повторювалася та сама картина: колона йшла, розбиваючи житлові будинки Іванкова, Бородянки та прилеглих сіл, але у полі їх накривали. “Потєряшки” розбігалися і виливали безсилу злість по мирних будинках. Рашисти били прямо по багатоповерхівках та сільським хатам. Пострілювали “градами” у бік населених пунктів.  У цей момент «горіла» вся Україна — і якщо багато інших чиновників змінили присязі і втекли, підло покинувши своїх виборців, свій народ, то Токар, як офіцер запасу, залишив осторонь інтелігентність та вищу освіту, взяв бронежилет та автомат і кинувся до спротиву. Разом з територіальною обороною мер брав участь у перестрілках і особисто приїжджав у найгарячіші місця. Він постійно координував свої дії із військовими. Саме з Макарова «орки» отримували потужну відповідь  та змушені були відступити. Проте, при цьому виродки били прямо по приватним секторам міста, вже були в його межах.  32 дні Макарів стояв під ударами, а мер був разом із своїми людьми, на передовій, на найгарячіших позиціях.  У результаті окупанти спробували його підкупити та схилити до здачі. Надіслали навіть повідомлення, що обіцяють всі вигоди від зради. У відповідь були послані рівно туди, куди і «підводний» крейсер “Москва”.  З боями Збройні сили України нищили окупантів і примусили їх тікати. Макарів з українським прапором так і не дістався російському агресору. Вадим Токар зберігав український прапор над містом навіть у найтяжчі дні. Проте, на жаль, макарівці дорого заплатили за перемогу – понад тридцять місцевих жителів віддали своє життя за Україну, за рідне селище…

Всі тягарі «післявоєнного» життя

Однак, коли окупанти втекли, покидавши свою техніку та мертві тіла, назовні виплив жах, з яким ось уже півроку живе Київська область. Розбита інфраструктура. Зруйновані будинки. Численні жертви серед цивільних. Положення, що наближається до гуманітарної катастрофи. Як обігріти людей, як перезимувати, чим замінити розбиті приміщення  соціального захисту та медицини? Мер знову на передовій, тільки тепер - соціальній. Меру не зовсім до футболу. Проте стукає вже м’яч у чемпіонаті Бучанського району, і села, які були під обстрілами та бомбардуваннями, вже чують приємні, мирні крики та оплески спортивних змагань. Сюди, у розбиті села та містечка під Києвом, з кінця березня зачастили усі президенти та прем’єри. Голлівудські знаменитості приїжджали, немов на “червону килимову доріжку”. У Інстаграмі англомовні назви Makariv, Bucha, Irpin, Borodianka збирали сотні, тисячі постів. Але людям треба якось жити далі. Наразі мер Вадим Токар зайнятий поверненням міста до мирного життя. Колись, звичайно, загояться рани. Так потихеньку ремонтується Макарів, облагороджується містечко, де нещодавно їздили танки. Хоча складно буде відновити всі втрати, а головне - неможливо повернути людські життя. Але час бере своє. І хоча місцевий стадіон імені Михайла Бруквенка постраждав настільки, що друголігова «Чайка» поки не може тут грати, Вадим Токар обов’язково знайде можливість відродити футбол і повернути ФК Юніор (Макарів) до вищої ліги обласного чемпіонату, і не лише. Мер поки не ховає далеко свою табельну зброю та «броник», який виручав у гарячі дні лютого-березня 2022 року. Але й улюблений м’яч не закидає далеко. Він з іронічною посмішкою реагує на слова “один із героїв війни” — мовляв, є на Макарівщині крутіші герої, справжні герої. А ми скажемо — нехай пощастить швидше повернути до Макарова футбол, як один із атрибутів мирного життя цивілізованого світу – світу, де немає місця російським окупантам. А один із головних “матчів” свого життя нападник Вадим Токар уже виграв. З розгромним рахунком! Далі буде…

Довідка пресслужби БРАФ. Токар Вадим Якович, селищний голова Макарова з 2015 року. З 20 листопада 2020 року очолив після перемоги на виборах Макарівську селищну територіальну громаду Бучанського району Київської області. Народився 21 вересня 1982 року в селищі Макарів (40 років). В 2003 році закінчив Академію державної податкової служби України та здобув кваліфікацію магістра з організації та управління правовою роботою, спеціальність «Правознавство».  В 2011 році закінчив Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова за спеціальністю «Психологія». Працював монтером в «Київоблгаз», адвокатом, юристом, викладачем, секретарем селищної ради. Депутат Макарівської селищної ради двох каденцій (2006-2015). За вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час організації оборони населених пунктів від російських загарбників нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. З 2013 року — член виконавчого комітету Макарівської районної громадської організації «Федерація футболу Макарівського району», згодом керівник Макарівської районної громадської організації "Футбольний клуб «Алта». Вадим Токар відомий послідовною підтримкою цього виду спорту на регіональному рівні, сам він неодноразово виходив на поле у складі різних футбольних команд та має спортивні відзнаки. Чемпіон Макарівського району з футболу 2012 року. Учасник чемпіонату Київської області серед ветеранів у складі збірної Макарівського району. Член збірної України з футболу серед очільників місцевого самоврядування.


На фото: Вадим Токар – в складі збірної Макарівського району серед ветеранів, у футболці макарівського «Юніора» та під керівництвом знаменитого київського «динамівця» та колишнього тренера молодіжної національної збірної Сергія Ковальця у складі збірної мерів України.

Більше про Макарів воєнного часу читайте тут: https://www.chesno.org/post/5399/

Андрій Корнієнко, сайт «СпортАрена»

https://sportarena.com/uk/footboll/mer-z-avtomatom-naperevagi-yak-vadim-tokar-stavav/