05.07.2017 20:42 618

В команді Олега Самченка гучно заявив про себе молодий форвард…

Владислав Коба – нове обличчя в Києво-Святошинському футболі. З цього сезону молодий нападник є уособленням атакуючої міці одного з найпотужніших колективів району – ФК «Сокіл» (Михайлівка Рубежівка). За перше коло чемпіонату Київської області на рахунку Владислава вісім точних ударів. Минулої неділі Коба дебютував у чемпіонаті Києво-Святошинського району за команду «Сокіл-2» і відразу відзначився дублем у ворота ФК «Гатне-2».
Фото – Владислав Коба («Сокіл» Михайлівка Рубежівка)

Один з тренерів «Сокола» Вячеслав Сіренко відзначає в молодому нападнику такі позитивні риси, як працелюбність, товариськість, порядність, відсутність «зіркової хвороби» та наполегливість. Зокрема, не вирізняючись надзвичайними природними якостями, Владислав бере своє за рахунок важкої праці на тренуваннях та індивідуальної роботи над собою. Імпонує його відношення до командних занять – Коба не пропустив жодного, навіть попри завантаженість у вищому учбовому закладі та принади столичного життя. Крім виступів за «Сокіл», Владислав грає в студентській лізі Києва за команду університета імені Грінченка і там теж на хорошому рахунку.
Фото – В формі команди університета імені Грінченка

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з форвардом від прес-служби КОФФ:

— Ти увірвався в обласний чемпіонат аматорів, як свіжий весняний вітер. Уже після перших матчів люди тільки й запитували, хто це, звідки він узявся…

— Я киянин, але тато з мамою приїхали до столиці з різних куточків України. Мама — з Івано-Франківської області, тато — з Київської, є таке селище Копилів у Макарівському районі.

— Футбол обрав одразу?

— Я до нього йшов довго, і дорога та виявилася важкою та звивистою. Підлітком упродовж одного року зламав почергово руку та ногу — так обернулася пристрасть до велопрогулянок. Але потім усе налагодилося. Це вже коли потрапив до київської «Зірки».

— Кого вважаєш своїм першим тренером?

— Едуарда Вікторовича Єропкіна. Усе, що вмію, — від нього.

— Як опинився в «Соколі»?

— Знову ж таки за порадою тренера. Нас там одночасно кілька з’явилося: Бондаренко, Сапоненко, Півень, Федоренко — всі ми є вихованцями «Зірки».

— «Сокіл» не розчарував? Дідівщини в команді немає?

— Що ви, навпаки, старші молодих опікують по-дружньому, а ми стараємось увібрати в себе їхній досвід. Для мене всі, хто встиг багато пограти, — беззаперечний авторитет. Як-от Ємельянов, наприклад. Але головний авторитет, звичайно, — Олег Васильович Самченко, тренер. Його слово для мене — закон.
Фото – Коба святкує черговий успіх з партнером по атаці Емануелем Окодувою

— Мріяв про команду з професійним статусом?

— Мрію і зараз, роблю все задля цього і вірю, що мрія здійсниться.

— Маєш якийсь колектив за взірець?

— Лондонський «Арсенал». Скільки пам’ятаю себе, уже свідомого, звісно, симпатизую тільки йому.

— Якщо «Арсенал», то й Анрі?

— Анрі — як ікона улюбленого клубу, а найулюбленіший гравець Жиру. За стилем гри він подобається мені найбільше.

— А твій стиль на чому базується?

— Особливої швидкості не маю, реактивного ривка — також. Я прагну передбачити, куди відскочить м’яч, умію боротися в повітрі, використовувати на свою користь корпус, опинятися в потрібний час у потрібному місці.

— Про таких футболістів зазвичай кажуть, що вони мають світлу голову…

— Розумію, що не зовсім скромно, але саме так. Це відчуття, уміння передбачити розвиток подій. Це від Бога, напрацювати його важко, якщо й можливо взагалі. І, звичайно, це ще й характер. А він, як кажуть, або є, або його немає.

— Лондонський «Арсенал» — це й справді цікаво. А що вітчизняний футбол?

— Змалечку симпатизую «Динамо», проте без особливого фанатизму.

— Уявімо, що твоя мрія здійснилася, ти став професіоналом і дочекався запрошення від обох українських грандів. Обов’язково вибереш «Динамо»?

— Ні, це для мене не принципово. І «Динамо», і «Шахтар» особливо бажані.

— Чемпіонат області не розчарував?

— Що ви! Тут особливо цікаво, він сильніший, аніж чемпіонат Києва. Кожного туру очікую з особливим інтересом і навіть хвилюванням.

— Снайпер Коба носа не задер од яскравих успіхів?

— Ні, гадаю, у мене такого ніколи не буде. Ще Едуард Вікторович навчив сприймати футбол, як особливий командний вид спорту. Хоча забивати вирішальні м’ячі, не буду кривити душею, насправді приємно.

— Як проводиш вільний час? Музика, кіно, театр, чтиво?

— Найприємніше проводити його з коханою дівчиною. Ми з Марією вже чотири роки разом.

— Ого, то ти, судячи з усього, однолюб!

— А хіба це недолік?..