02.02.2021 21:32 554

Сторінки історії нашого футболу

Спогад про перший чемпіонат області за часів Незалежності — розділ з нової книжки Олеся та Валерія Валерків «Чемпіони Київщини футбольної».Чемпіонат області 1992 року був експериментальним і перехідним одночасно. 64 вищолігові матчі відбулися впродовж 77 днів з 22 березня по 7 червня. Куций часовий період  обумовлювався необхідністю переведення тепер уже національного футбольного господарства на нову календарну систему «осінь-весна», а отже, черговий змагальний сезон – 1992/1993 років – мав початися в серпні. Проводив чемпіонат обласний футбольний клуб, утворений ще 1989 року як найперший в тодішньому Союзі госпрозрахунковий з правами обласної федерації.  Очолював спортивну громадську організацію Микола Кирсанов, а його найближчими помічниками були  Петро Безносенко, Олександр Щанов, Дмитро Городецький,МиколаДробот, Ігор Качар і Юрій Покровський.

Учасниками вищолігових перегонів стали дванадцять команд – шість з них виступали до цього в республіканському чемпіонаті КФК, інші – мали необхідні умови для розвитку. Серед них були й представники нашого пристоличного регіону – ФК «Ірпінь» та боярський «Прометей».

На фото: боярський «Прометей» тих часів

Проводити повноцінний двоколовий турнір не було часу, тому організатори розподілили учасників на дві рівнозначні групи. За перемогу нараховували по три очки, за нічию – одне, а за неявку, навпаки, очко віднімали. Титул найсильнішого мали розіграти переможці груп у двох зустрічах з роз’їздами, а команди, що фінішують  в своїх шістках другими, отримували право боротися на тих же засадах за третій приз чемпіонату. Організатори сформували групи за територіальним принципом, але й з урахуванням ігрових і матеріальних можливостей суперників. Як наслідок, у другій групі склад учасників виявився рівнішим і конкуренція там була гострішою. Хоча на загальний підсумок змагань, як стверджують фахівці, це не вплинуло: виграли саме ті, хто й мав насправді виграти за потенціалом. У групі «А» боротьба за першість розгорілася між ірпінцями, з якими працював якраз у рік свого полудня віку Віктор Удалов,  і миронівцями, котрі під проводом амбіційного Володимира Коломійця поступово піднімалися на пік свого турнірного сходження. ФК «Ірпінь» об’єднав місцевих вихованців, найвідомішими  з-поміж яких були, либонь, Осадчий, Вашуленко, Галієвський, Косал, Андрієвський і Бабійчук, а чи не єдиним насправді широко знаним легіонером – киянин Ігор Шаменков. Молоді на той час нападник Святослав Вашуленко та захисник Олександр Бабійчук пізніше не один рік були стрижневими виконавцями в бучанських колективах – учасниках чемпіонату нашого району, входили в число «зірок» Києво – Святошинського футболу. 

На фото: відомий український футболіст Ігор Шаменков, який на початку 1990-х років не тільки грав, а й тренував ірпінську команду

Довідка прес – служби КСРФФ:Ігор Шаменков народився в 1963 році, український футболіст, за амплуа – захисник. Закінчив Київський державний інститут фізичної культури, спеціальність – Фізична культура і спорт, кваліфікація викладач фізичного виховання. З 1981 по 1994 роки виступав за команди майстрів «Нива» Вінниця,  «Динамо» Київ (дубль), «Чорноморець» Одеса (дубль), «Динамо» Ірпінь, «Динамо» Біла Церква, «Касансаєць» Касансай Узбекистан, «Автомобіліст» Суми, «Поділля» Хмельницький, «Нива-Борисфен» Миронівка. Працював тренером з футболу в клубах «Ретро» Ватутіно, РВУФК Київ, «Рось» Біла Церква, «Система Борекс» Бородянка, ФК «Ірпінь» (1993-1995 роки), ФК «Славутич». Нині – викладач фізичного виховання в Київському педагогічному університеті імені Бориса Грінченка.

А миронівська «Нива», навпаки, зробила ставку на вихованців з інших регіонів – кияни Терновий, Отльотов, Старков і Шачко, білоцерківець Нестеровський та богуславець Щибря, Ластівка з Лубен, Варжиленко з Нікополя, Гура з Канева, Кальян з Дніпродзержинська, котрих органічно доповнили місцеві зірки Оберемок, Лагода, Симоненко, Ярошенко, Кирпиков і зовсім юний Запара. Бородянський «Здвиж», очолюваний граючим тренером Анатолієм Демченком, опирався на талановиту молодь (Баранівський, Марцун, Костюченко, Гончаренко, Гаращенко), ігрове товариство якій склали ветерани Мироненко, Шома, Юрченко, Мариненко та запрошені з Києва та Броварів Галицький, Науменко, Письменний і Ступак. Однак юнаки мали клопоти зі строковою службою та з навчанням, а досвідчені Сошко та Некрутенко з’явилися в команді лише під кінець короткоплинного сезону, що негативно позначилося на кадровому потенціалі колективу. Доволі швидко, за місяць-другий, розпрощалися з Бородянкою й легіонери. «Колос» із Карапишів був дочірньою командою «Ниви» і мав награвати для неї молодь. Опікувався дублерами Олександр Даниленко, а серед гравців виокремлювалися Галета, Івашина та Галич (трохи пізніше до них долучився ще й молодий Чупіс). Вишгородський «Гідротехнік» тренував  Олег Санжара, а білоцерківський «Промінь» прийняли Григорій Дугін і Валентин Кривий  під наглядом Сергія Челнокова.

Старт запам’ятався результативністю миронівця Кирпикова (чотири голи в трьох матчах), трьома поспіль поразками «Здвижа» і осічкою ірпінців у Білій Церкві – 1:3. Переможним для бородянців став успішний виїзд  до Білої Церкви, де вперше на полі з’явився 38-річний Демченко — й одразу забив. А фаворити зійшлися в Миронівці на першоколовому фініші. «Мені вже набридло слухати балачки про гроші – мовляв, у «Ниві» преміальні високі, тому й виграють, — пригадував тренер ірпінців Віктор Удалов, – і я сказав своїм перед матчем: обіцяю сто доларів за перемогу»! Великі на той час гроші, звісно, не допомогли: об’єктивно сильніша за добором виконавців «Нива» виграла з рахунком 3:0. Однак до таблиці записали -:+, бо господарі, усупереч регламентній нормі, випустили в другому таймі на заміну шостого польового гравця…

На фото: легенда тренерського цеху Київщини Віктор Дмитрович Удалов

Довідка прес – служби КСРФФ:  Віктор Дмитрович Удалов народився 26 вересня 1942 року (78 років). Радянський футболіст, український тренер. За амплуа – півзахисник. Легенда футбольної Київщини, зокрема Ірпіня та Бучі. З 1960 по 1972 роки виступав за клуби «Авангард» Жданов, «Шахтар» Сталіно, «Локомотив» Донецьк, «Колос» Полтава, «Авангард» Макіївка, «Хімік» Северодонецьк, «Шахтар» Кіровськ, «Дніпро» Черкаси. З 1974 року працював у якості футбольного тренера на Київщині. Більше 20 років виховував нові покоління футболістів у ДЮСШ (Ірпінь).  Головний тренер клубів «Сатурн» Ірпінь, УФЕІ Ірпінь, «Податкова Академія» Ірпінь, ФК «Буча» (2009 – 2013 роки). Неодноразовий чемпіон та призер вищої ліги Київської області, володар кубка Київської області та кубку України серед аматорів. 

«Нива» стала недосяжною за тур до фінішу групових перегонів, обігравши вдома вишгородців з мінімальним рахунком 1:0 і скориставшись сенсаційною нічиєю своєї дочірньої команди з ірпінцями – 5:5. Але на гостьовий поєдинок з основним конкурентом – ФК «Ірпінь» - налаштовувалася по – дорослому  – принципово. Миронівці виграли, забивши голкіперові господарів Побережному один, але насправді вимріяний м’яч і зберігши свої ворота недоторканими, попри неймовірні зусилля технічних Осадчого (майстер стандартів) і Косала (нестандартний дриблер). 

У групі «Б» на першість претендували чотири клуби, один з них не зазнав жодної поразки («Рефрижератор»), але найпершими фінішували хлопці з Іванкова, підготовлені майбутнім наставником юнацької збірної країни Олександром Петраковим. «Будівельник» мав і справді дуже хороший склад з Горовим, Перенчуком, Чернишенком, Юрченком і Мельничуком у стрижневих ролях. Але й «Рефрижератор» Анатолія Михайлюка міг похвалитися чудовим добором виконавців: Іродовський, брати Денисюки, Шпатенко, Чура, Михайлюк – молодший, Остроушко, Кулаківський, Кужель, Безпалий, Нижник, Недєльченко, Возіанов. А втім, не потерпали від кадрових негараздів і конкуренти. Баришівська «Блискавка» з Іваном Лазоренком на тренерській лаві (допомагали йому Анатолій Маргуліс і Валентин Сусла як граючий асистент) перед сезоном розпрощалася з київськими легіонерами Вусом і Панасюком, але мала добре награний ще з кінця 80-х років ансамбль з місцевими зірками Кондратенком, Пономаренком, Суслою, Кучером і Насташевським, а також запрошеним з Яготина Приймаком і киянином Ментюковим, який давно став своїм у Баришівці. Та й боярський «Прометей», куди з Іванкова перейшов тренер  Віктор Грищенко (в подальшому працював з низкою професійних команд, зокрема, «Аль-Ахлі» Дубай, «Єдність» Плиски та інші,  виховав багато відомих футболістів у ДЮСШ «Металіст» Київ),  а функції консультанта виконував легендарний  Володимир Мунтян – один з кращих гравців у історії київського «Динамо» та радянського футболу, майже повністю зберіг чемпіонський склад  з попереднього року (в 1991 році боярчани стали чемпіонами Київської області), розраховуючи на зіркових воротаря Михайла Москаленка та бомбардира Віктора Кінашенка, котрих уміло підтримували майстровиті Мостовенко, Саницький, Пінчук і Соколов.

На фото: зірковий голкіпер «Прометея» чемпіонських часів Михайло Москаленко

Довідка прес-служби КСРФФ:Михайло Москаленко народився в 1953 році, український футболіст, за амплуа – воротар. Вихованець київського «Динамо» (тренер – Олександр Леонідов). Чемпіон СРСР серед дублюючих складів – 1974 року.  З 1971 по 1983 роки виступав за команди майстрів «Динамо» Київ (18 матчів за основний склад, срібний призер чемпіонату СРСР 1976 року - весна), «Дніпро» Дніпропетровськ, «Спартак» Івано-Франківськ, «Десна» Чернігів, СКА Київ, «Рефрижератор» Фастів – бронзовий призер чемпіонату України серед аматорів. Майстер спорту СРСР.

Дещо гіршими були броварський «Торгмаш» і березанська «Дружба», позбавлені реальної підтримки можновладців на місцях, однак і вони могли спромогтися на бій. Календар уже на старті звів у безпосередньому протистоянні (до речі, на столичному стадіоні СКА) минулорічного чемпіона – «Прометея» та майбутнього переможця групи – «Будівельника». Іванківці переграли нову команду свого колишнього тренера Грищенка завдяки голу Горового. «У ті роки мене взагалі було важко зупинити, – зізнався дещо пізніше Микола Горовий, — і партнери, використовуючи мої швидкісні якості, діяли просто, зате неабияк ефективно: закидали м’яча за спини суперників, щойно побачивши, що я вже готовий до спурту». Однак ця простота, як здавалося сторонньому спостерігачеві, насправді була відпрацьованим до автоматизму тактичним прийомом, а фундаментом для групового маневру «Будівельника» стала, можливо, найкраща в обласному чемпіонаті організація командної гри, у чому головна заслуга, звичайно, належала початкуючому і ще граючому тренерові Петракову. Іванківці, проте, могли задовольнитися й другим місцем у групі, бо несподівано для всіх програли домашній матч «Блискавці» в передостанньому турі. Але й фастівці, що вважалися фаворитами не лише на папері, хоча й не зазнали жодної поразки в сезоні, спотикалися, що називається, на рівному місці. «Рефрижератор» розійшовся миром з баришівцями в рідних стінах лише тому, що Шпатенко, виконуючи на 75–й хвилині пенальті, поцілив у стійку. Щось подібне відбулося і в Іванкові, коли з позначки схибив Кужель. Кожна нічия для фастівців – очки втрачені, а не здобуті! А тут ще й травми Денисюка-старшого, Остроушка та Кужеля, перебір карток у Безпалого. За схожих обставин склали повноваження чемпіона боярчани,  котрих спіткала справжня біда у вигляді горезвісної плинності кадрів. Показовим варто вважати випадок, що мав місце на матчі другого туру «Прометей» — «Блискавка». Наші земляки виграли з рахунком 4:0, а Віктор Кінашенко забив три м’ячі. За грою спостерігав з глядацької трибуни наставник мукачівського «Приладника» Вільгельм Теллінгер, і за кілька днів аматор з Боярки дебютував у першій національній лізі, де вже в другій своїй зустрічі також відзначився «хет-триком», а взагалі для другої за підсумками сезону першолігової команди групи забив аж десять м’ячів. І хоча «Прометей» час од часу дбав про дива на кшталт домашньої зустрічі з «Рефрижератором», коли буквально вирвав нічию, поступаючись супернику з рахунком 0:3 ще за двадцять хвилин до фіналу, на сталий турнірний шлях йому не вистачило ні сил, ні запалу, ні звичайного талану. Натомість «Блискавку» підкосила домашня поразка від сусідів – березанців у вічно принциповій міжусобиці…

На фото: зірковий форвард «Прометея» на початку 1990-х років Віктор Кінашенко

Довідка прес-служби КСРФФ:Віктор Кінашенко народився в 1964 році в Умані, український футболіст, за амплуа – півзахисник. Вихованець київського «Динамо» (тренер – Олександр Леонідов).  Закінчив Київський державний інститут фізичної культури. З 1982 по 1997 роки виступав за команди майстрів «Динамо» Київ (дубль), «Динамо» Ірпінь, «Десна» Чернігів, «Приладист» Мукачево, «Нива» Миронівка, «Торпедо» Могильов Білорусь, «Нерафа» Славутич. Працював тренером з футболу в клубах «Борисфен» Бориспіль, «Факел» Івано – Франківськ, «Ворскла» Полтава, юнацькій та молодіжній збірній України, ДЮСШ «Динамо» Київ (2003 – 2013 роки). Нині – тренер ДЮСШ «Арсенал» Київ.

Підсумкове турнірне розташування команд виявилося таким: група «А» – «Нива» (27 очок), ФК «Ірпінь» (20), «Здвиж» (14), «Колос» (10), «Гідротехнік» (8), «Промінь» (5), група «Б» – «Будівельник» (23), «Рефрижератор» (20), «Прометей» (16), «Блискавка» (16), «Торгмаш» (7) і «Дружба» (3). 

Так звані медальні матчі призначили на злам весни та літа – 31 травня та 7 червня. На жаль, уникнути неприємного сюрпризу не вдалося. ФК «Ірпінь», програвши на своєму полі «Рефрижератору» з рахунком 1:3, на повторний матч до Фастова не поїхав. «Реалістів» з Ірпеня зрозуміти було важко, бо футбольне свято на  стадіоні «Машинобудівник» вони зіпсували. «Рефрижератор», однак, бронзові медалі заслужив, як і два символічні титули: найрезультативнішої команди чемпіонату – 25 забитих м’ячів проти 22 у боярців і 18 в іванківців і миронівців, а також як єдиний учасник регулярного сезону, який так і не пізнав гіркоти поразки. Зате суперфінал виправдав усі сподівання! Миронівка – 3:0 на користь «Ниви», і цей результат гості мали всі підстави назвати щасливим, оскільки в підсумку могло бути принаймні вдвічі більше. Володимир Коломієць і його підопічні вибиралися до Іванкова, наче на прогулянку, тримаючи в пам’яті домашню феєрію. Натомість на виїзді «Нива» ледь відбилася, пропустивши два голи і дивом уникнувши цілковитого розгрому. Симпатики «Будівельника» і навіть дехто з іванківських футболістів не приховували сліз… І все-таки тріумф «Ниви» був закономірним. Найзаможніша команда, про що подбав її фундатор і тренер Володимир Коломієць, переважала суперників за добором виконавців, і саме цей фактор у більшості випадків остаточно визначав  результат. Основний склад «Ниви» мав такий вигляд (тактична схема 1-4-5-1): Леонід Оберемок – Юрій Лагода, Ігор Нестеровський (Сергій Ярошенко), Олександр Щибря, Олександр Отльотов – Анатолій Старков (Сергій Гура), Юрій Ластівка, Ігор Симоненко, Руслан Терновий, Сергій Шачко (Віктор Запара) – Руслан Кирпиков (Костянтин Варжиленко, Сергій Гура). До чемпіонської дружини входили також воротар Леонід Ткаченко, Олег Лизогуб, Сергій Кальян, Валерій Кирпа, Валентин Ус і Сергій Якименко.

На фото: переможці першого чемпіонату Київської області в часи незалежної України «Нива» (Миронівка).

Князь стрільців обласного чемпіонату – миронівець Руслан Кирпиков – забив 11 м’ячів і випередив, зокрема, двох Василів – бородянця Гаращенка та фастівця Чуру. А представники пристоличного регіону фінішували відповідно четвертими (Ірпінь) та п’ятими (Боярка).  Першоліговий турнір зібрав п’ятнадцять учасників, розподілених попередньо на дві територіальні групи, а в суперфіналі «Колос» (Переяслав-Хмельницький) переграв фастівського «Господаря» завдяки більшій кількості м’ячів, забитих на чужому полі – 2:2 у Фастові й 1:1 у Переяславі-Хмельницькому.